Польща і Велике князівство Литовське уклали Кревську унію в 1385 році. Частина українських земель тоді входила до Литви, тож угода одразу стосується історії України.
Що таке Кревська унія, дата та причини її укладення
Кревська унія — династичний союз Польського королівства і Великого князівства Литовського. Династичний означає простий механізм: держави з’єднали шлюбом правителів, а не злиттям урядів. Один рід мав отримати обидва престоли.
Угоду підписали 14 серпня 1385 року в Кревському замку. Нині це Білорусь. З литовського боку виступив великий князь Ягайло, з польського — королева Ядвіга. Шлюб і коронація Ягайла пройшли вже на початку 1386 року. Рік документа і рік весілля на тесті різні.
Союз мав кілька причин. Тевтонський орден — лицарська держава на Балтиці — у XIV столітті тиснув на Литву і прикривав війну хрещенням язичників, тобто людей без християнської віри. У самому князівстві князі сварилися за владу. Польським феодалам, великим землевласникам, були потрібні східні землі і сильний союзник.
Головні умови договору 1385 року
У Кревському акті 1385 року Ягайло взяв на себе конкретні зобов’язання. Саме їх у тестах називають умовами Кревської унії.
- Одруження Ягайла з королевою Ядвігою, якій на час шлюбу було 12 років. Весілля відбулося на початку 1386 року.
- Обрання Ягайла королем Польщі під іменем Владислав II. Коронація відбулася 1386 року.
- Католицьке хрещення Ягайла, його братів і литовської знаті. Передбачалося також поширення католицизму серед язичницького населення Литви.
- Зобов’язання приєднати литовські та руські землі до Польської Корони. Значення цієї умови залишається предметом історичних дискусій: її трактують як намір інкорпорувати землі до Польщі, проте фактичного об’єднання двох держав у 1385 році не відбулося.
- Зобов’язання звільнити польських полонених і докласти зусиль для повернення втрачених Польщею земель.
Кревський акт передбачав зобов’язання Ягайла, пов’язані з його шлюбом, коронацією та хрещенням. Його положення щодо литовських і руських земель не означали автоматичної ліквідації Великого князівства Литовського.
Опозиція князя Вітовта та боротьба за збереження автономії Литви
Умови Кревської унії спричинили боротьбу за політичну владу у Великому князівстві Литовському. Литовська знать не була одностайною щодо посилення польського впливу, а частина князів прагнула зберегти окремішність князівства.
Опір очолив князь Вітовт, двоюрідний брат Ягайла. Конфлікт між ними переріс у боротьбу за владу. Вітовт збирав прихильників і домагався самостійного управління литовськими землями.
Кревська унія 1385 року містила положення про приєднання литовських і руських земель до Польської Корони. Однак це зобов’язання не стало фактом повного приєднання Литви до Польщі. Велике князівство Литовське як державу не ліквідували. У завданнях НМТ відповідь «Литва зникла вже в 1385 році» неправильна.
Результат боротьби закріпила Острівська угода 1392 року. Вітовт отримав управління Великим князівством Литовським, зберігши його політичну окремішність у межах домовленостей із Ягайлом.
Історичні наслідки Кревської унії для українських земель
Після унії Польща і Литва могли воювати з Тевтонським орденом разом, а не поодинці. Так вони й зробили. У 1410 році союзне військо розбило орден у Грюнвальдській битві.
На українських землях посилювався вплив католицизму. У 1387 році Ягайло надав привілеї католицьким боярам. Пізніше, за Городельською унією 1413 року, доступ православної знаті до найвищих державних посад був обмежений: відповідні привілеї пов’язували з належністю до католицької церкви.
Удільні князі — ті, хто правив власною невеликою землею, — поступово втрачали частину політичного впливу внаслідок централізації влади у Великому князівстві Литовському. Проте Кревська унія не означала негайного переходу всіх українських земель під польське управління. Люблінська унія 1569 року змінила їхній державний статус: більшість українських земель, що входили до Великого князівства Литовського, перейшла під владу Польської Корони.
Шпаргалка до НМТ: порівняння Кревської та Люблінської уній
Таблиця розділяє дві унії, які в тестах найчастіше плутають.
| Критерій порівняння | Кревська унія (1385 р.) | Люблінська унія (1569 р.) |
|---|---|---|
| Тип союзу | Династична унія: союз, пов’язаний із правителями двох держав | Державна унія: утворення Речі Посполитої |
| Правителі | Ягайло (Владислав II), Ядвіга, князь Вітовт | Сигізмунд II Август, польська та литовсько-руська шляхта |
| Статус Великого князівства Литовського | Зберегло державну окремішність, власні органи влади та військо | Зберегло власні закони, уряд, суди, військо й фінанси, але втратило частину територій |
| Наслідки для українських земель | Посилення польсько-литовських зв’язків і впливу католицизму | Перехід більшості українських земель Великого князівства Литовського під владу Польської Корони, розширення польського землеволодіння |
У тестах Крево пов’язують із 1385 роком, Ягайлом і Вітовтом: у документі проголошено умови зближення Польщі та Литви, але Велике князівство Литовське зберегло державну окремішність. Люблінська унія — це 1569 рік і створення Речі Посполитої, спільної держави Польщі та Литви. Полонізація означає поширення польської мови, культури й суспільних звичаїв серед інших народів. Якщо в умові йдеться про перехід українських земель під владу Польської Корони, це пов’язано з Люблінською унією, а не з Кревською.
