При порушенні роботи щитоподібної залози симптоми можуть бути абсолютно протилежними. Когось турбує постійна втома, сонливість, набір ваги та набряки, а когось – прискорене серцебиття, безсоння, дратівливість та невмотивоване схуднення. Проте, часто причиною гормональних «фокусів» може бути не сама залоза, а імунна система. Саме через аутоімунні порушення (такі як тиреоїдит Хашимото або хвороба Грейвса) організм починає атакувати власну щитоподібну залозу, змушуючи її працювати або в режимі дефіциту гормонів, або на межі максимуму.
В такому випадку під час обстеження лікар може рекомендувати дослідження антитіл щитоподібної залози. Найчастіше йдеться про АТПО та АТТГ. На перший погляд ці дослідження схожі, проте вони оцінюють різні процеси та допомагають відповісти на різні клінічні питання.
У чому полягає різниця між АТПО і АТТГ? Коли достатньо одного дослідження, а коли необхідно визначати обидва показники? Розглянемо детальніше. А здати можна ці аналізи в медичній лабораторії ДІЛА.
Що таке АТПО – антитіла до тиреопероксидази?
Тиреопероксидаза (ТПО) – це фермент щитоподібної залози, який бере безпосередню участь у виробленні тиреоїдних гормонів. Саме він відповідає за зв’язування йоду з амінокислотою тирозином, що робить можливим синтез гормонів тироксину (Т4) та трийодтироніну (Т3). Якщо цей біохімічний етап блокується (наприклад, через атаку аутоімунних антитіл), залоза втрачає здатність виробляти гормони у потрібній кількості, що призводить до системного уповільнення метаболізму (гіпотиреозу).
За даними наукових досліджень, визначення рівня АТПО є найчутливішим лабораторним методом виявлення аутоімунних захворювань щитоподібної залози, зокрема тиреоїдиту Хашимото, ідіопатичної мікседеми та хвороби Грейвса – виявлені концентрації антитіл спостерігаються у більшості пацієнтів з цими порушеннями. Найвищі рівні АТПО фіксують саме при тиреоїдиті Хашимото: за оцінками, антитіла виявляють приблизно у 90% таких випадків, що підтверджує аутоімунну природу захворювання. Доволі часто (60–80% випадків) ці антитіла визначаються і при хворобі Грейвса. Вони не є специфічним критерієм для цього діагнозу, а просто відображають загальний високий рівень аутоімунної агресії проти залози.
Поява АТПО є одним з найперших маркерів аутоімунного ураження щитоподібної залози. Вони можуть виявлятися задовго до появи симптомів або змін рівня гормонів. Окрім тиреоїдиту Хашимото та хвороби Грейвса, підвищення АТПО спостерігається при післяпологовому тиреоїдиті та деяких інших аутоімунних станах.
Саме тому дослідження АТПО часто є одним з перших, які призначають при підозрі на аутоімунні порушення функції щитоподібної залози.
Що таке АТТГ – антитіла до тиреоглобуліну?
Тиреоглобулін – це білок, який виробляється виключно фолікулярними клітинами щитоподібної залози і є необхідним для майбутнього синтезу гормонів Т3 і Т4. Без тиреоглобуліну утворення тиреоїдних гормонів неможливе, тому він є важливим компонентом нормальної роботи щитоподібної залози.
Іноді імунна система помилково починає розпізнавати тиреоглобулін як чужорідну структуру та виробляє проти нього антитіла. Так з’являються антитіла до тиреоглобуліну (АТТГ) – ще один з маркерів аутоімунних захворювань щитоподібної залози.
Важливо розуміти, що АТТГ є менш специфічним індикатором, ніж АТПО, і самостійно не використовується для встановлення діагнозу. Проте визначення цього показника є незамінним у двох клінічних ситуаціях:
- Комплексний скринінг аутоімунних патологій: у пацієнтів із підозрою на тиреоїдит Хашимото або хворобу Грейвса АТТГ дозволяють виявити порушення у тих рідкісних випадках (близько 10–15%), коли рівень іншого маркера – АТПО залишається в межах норми.
- Контроль після онкологічного лікування: для пацієнтів, які пройшли хірургічне лікування з приводу диференційованого раку щитоподібної залози, контроль АТТГ є обов’язковим. Ці антитіла здатні маскувати (штучно занижувати) рівень головного онкомаркера – тиреоглобуліну, тому їх виявлення критично важливе для правильної інтерпретації результатів.
Будь-яке ізольоване підвищення АТТГ без оцінки базового гормонального профілю (ТТГ, вільний Т4), рівня АТПО та даних УЗД щитоподібної залози не є підставою для встановлення діагнозу чи старту терапії.
Антитіла до тиреоглобуліну мають ще одне стратегічне клінічне застосування – моніторинг пацієнтів після лікування диференційованого раку щитоподібної залози (після тиреоїдектомії та/або терапії радіоактивним йодом). Вони допомагають правильно інтерпретувати рівень самого тиреоглобуліну, виключаючи хибнонегативні результати через маскування білка. Повторне зростання титру АТТГ у динаміці (навіть за низького рівня тиреоглобуліну) може слугувати раннім незалежним індикатором можливого рецидиву захворювання.
5 основних відмінностей між АТПО та АТТГ
Ось 5 основних відмінностей та фізіологічних нюансів, які показують, що це абсолютно різні «гравці» на одному полі:
1. Різні мішені:
- АТПО полюють на фермент (тиреопероксидазу). ТПО – це активний робочий інструмент, який безперервно штампує гормони всередині клітини. Блокування ТПО – це зупинка всього виробництва.
- АТТГ атакують білок-транспортник (тиреоглобулін, ТГ). ТГ – це велетенський молекулярний «склад», де гормони просто зберігаються у зв’язаному стані в просвіті фолікула. Тобто АТПО б’ють по виробничій потужності, а АТТГ – по логістиці та запасах.
2. Рівень агресії та чутливості
- АТПО – це «важка артилерія» аутоімунного тиреоїдиту. Вони виявляються у 90–95% пацієнтів із хворобою Хашимото. Ба більше, АТПО вміють безпосередньо пошкоджувати клітини залози (тиреоцити), викликаючи їх руйнацію (цитотоксичний ефект).
- АТТГ – це «тихий свідок». Вони зустрічаються лише у 70–80% випадків Хашимото і вважаються набагато м’якшими. Самі по собі АТТГ майже не руйнують тканину залози, вони лише сигналізують про те, що імунна система загалом розбалансована.
3. Діагностична автономність
- АТПО – якщо потрібно здати маркер для виключення аутоімунного процесу, призначають виключно АТПО. Цього показника зазвичай достатньо для первинного скринінгу.
- АТТГ – здавати АТ-ТГ окремо від АТПО для первинної діагностики – гроші на вітер. Їх додають до панелі лише тоді, коли АТПО в нормі, але у пацієнта є чіткі симптоми або специфічна УЗД-картина.
4. Фактор йоду
- Рівень виявлення АТТГ дуже сильно залежить від того, де живе пацієнт. У регіонах із вираженим природним дефіцитом йоду (наприклад, Західна Україна) частота виявлення АТ-ТГ суттєво вища. Коли організму бракує йоду, структура молекули тиреоглобуліну змінюється, вона стає «недосконалою», і імунітет частіше атакує цей викривлений білок.
- Для АТПО географічний та йодний фактор не мають такого критичного значення.
5. Роль в онкології
- АТПО в онкопротоколах не потрібні. Їхня цифра ніяк не допомагає онкологу після видалення пухлини щитоподібної залози.
- АТТГ в онкології – це життєво важливий показник. Після видалення залози через диференційований рак, АТТГ – це єдиний спосіб перевірити, чи можна вірити аналізу на тиреоглобулін. Якщо АТТГ високі, вони «з’їдають» онкомаркер у пробірці, і лабораторія видасть хибний нормальний результат.
Де можна пройти повне обстеження щитоподібної залози?
Якщо є скарги на втому, коливання ваги чи серцебиття або ви проходите щорічний профілактичний чекап, діагностику щитоподібної залози варто починати з базового комплексу ТТГ, вільний Т4 – треба подивитись, що це за комплекс.
Це перша лінія діагностики, яка об’єктивно показує, чи справляється залоза зі своєю роботою прямо зараз (виключає гіпотиреоз або тиреотоксикоз).
Якщо за результатами базового скринінгу виявлено відхилення гормонів від норми, або на УЗД лікар помітив специфічні дифузні зміни структури органа, призначається комплекс «Щитоподібна залоза: оцінка аутоімунного процесу» (АТПО та АТТГ).
Дослідження дозволяє підтвердити або спростувати аутоімунну природу захворювання (наприклад, хронічний тиреоїдит Хашимото).
Важливо пам’ятати: Будь-які результати лабораторних досліджень є інструментом у руках вашого лікаря. Кінцева верифікація діагнозу завжди проводиться ендокринологом на основі зіставлення аналізів, клінічної картини та даних УЗД.
Висновок і рекомендації
АТПО та АТТГ – два важливих, але різних за призначенням лабораторних показники. Перший є основним маркером аутоімунного ураження щитоподібної залози на ранніх етапах, ще до появи симптомів чи змін гормонального фону. Саме на цей показник слід орієнтуватися при підозрі на тиреоїдит Хашимото, хворобу Грейвса чи при плануванні вагітності. Другий має вужче, але не менш важливе застосування – переважно для моніторингу пацієнтів після лікування диференційованого раку щитоподібної залози, де його динаміка дозволяє коректно інтерпретувати рівень тиреоглобуліну та оцінювати ризик рецидиву.
Обирати між цими дослідженнями самостійно не варто – рішення про те, яке з них необхідне, а коли є потреба визначати обидва показники одночасно, визначає лікар на основі скарг, загальної клінічної картини, результатів УЗД та супутніх гормональних досліджень. Самостійна інтерпретація результатів АТПО чи АТТГ без огляду ендокринолога може призвести до хибних висновків, адже підвищені антитіла не завжди свідчать про захворювання, а їхній нормальний рівень не виключає аутоімунного процесу повністю.
Якщо є симптоми з боку щитоподібної залози, такі як сильна втома, зміни ваги, порушення серцевого ритму, відчуття холоду чи спеки без видимої причини, – варто звернутися до ендокринолога.
Жінкам, які планують вагітність або вже вагітні, особливо за наявності захворювань щитоподібної залози в анамнезі чи в родині, доцільно визначити рівень АТПО ще на етапі підготовки до зачаття або на ранньому терміні вагітності.
Пацієнтам після лікування раку щитоподібної залози важливо регулярно контролювати рівень АТТГ разом з тиреоглобуліном відповідно до графіку спостереження, призначеного лікарем. Навіть за відсутності симптомів варто пам’ятати, що аутоімунні процеси в щитоподібній залозі можуть розвиватися поступово, тому планові обстеження раз на рік є виправданою профілактичною мірою, особливо для людей з обтяженою спадковістю.
Через поєднання хронічного ендемічного дефіциту йоду на території України та важких радіоекологічних наслідків аварії на ЧАЕС щитоподібна залоза українців історично перебуває під подвійним тиском. Ці фактори багаторазово підвищують ризики розвитку як прихованих аутоімунних процесів, так і структурних чи онкологічних змін органа. Саме тому для кожного українця щорічний профілактичний скринінг щитоподібної залози (гормональний скринінг та УЗД) має бути обов’язковою та регулярною звичкою, навіть за повної відсутності скарг.
Своєчасна діагностика допомагає виявити порушення ще до появи виражених симптомів і вчасно подбати про здоров’я щитоподібної залози.
Матеріал створено за підтримки медичної лабораторії Діла.
