Електрокардіографія – це одна з головних методик діагностування серцевих патологій та хвороб. У медицині її використовують вже понад 150 років і за цей час було зроблено багато технічних відкриттів, завдяки яким було врятовано безліч людських життів. Однією з таких важливих розробок можна назвати холтерівське моніторування. Як воно з’явилось та чим допомагає у медицині зараз – читайте у цьому матеріалі.
Холтерівське моніторування: як все починалось
У далекому 1914 році у маленькому містечку штату Монтана народився хлопчик Норман Джефрі Холтер, який у дорослому віці дуже цікавився технічними розробками в області медицини. Його головним досягненням став прилад, який дистанційно міг записувати різноманітні електрофізіологічні процеси під час руху живої істоти.
Перші свої дослідження він провів на щурах, вивчаючи електричні імпульси їх мозку. Але після зустрічі з Полом Уайтом, Холтер змінив напрямок своєї діяльності. Тепер його зацікавила електрокардіографія і вже у 1945 році був створений прототип сучасного апарату. Його вага була близько 38 кг, що дуже забагато для приладу, який пацієнт повинен носити на собі. Тільки у 1952 році пристрій став важити 1 кг.
Офіційно методика холтерівського моніторування стала відомою у 1961 році зі статті у журналі Sciense. Саме у ній були розписані усі технічні характеристики та схеми роботи пристрою. У цій статті Холтер виказав думку, що за допомогою такого датчика можливо діагностувати різноманітні прояви роботи серцевої системи хворих та здорових людей.
Подальший розвиток приладу
На початку 60-х років минулого сторіччя Холтер розпочав роботу з Брюсом Дель Маром, який на той час працював в авіаційній сфері. Разом вони розробили пристрій, який міг записувати електрокардіограму на протязі 24 годин безперервно. Саме він став основою першого комерційного приладу, який вийшов на ринок у 1963 році під назвою Del Mar Avionics.
Перші клінічні випробування відбулися у 1965 році, коли було обстежено понад 280 хворих. В них були знайдені різноманітні відхилення від стандартної ЕКГ, а також зміни у ритмограмі RR-інтервалів. Це зробило діагностику більш якісною.
У подальшому прилад для холтерівського моніторування лише вдосконалювався. У 70-х роках минулого сторіччя стало можливим автоматично робити оцінку сегмента ST разом з інтервалом QT. Якщо перші реєстратори для запису використовували магнітну стрічку, то у ці роки була додана можливість реєстрації на тверді диски у двох відведеннях.
У кінці 80-х років розробили новий прилад, який мав триканальні реєстратори та можливість оцінити пізні потенціали шлуночків. У 2000-х холтери змогли аналізувати вже 12 каналів ЕКГ.
Сучасний стан холтерівського моніторування
Сучасні холтери мають таку функцію як телемоніторинг, що дозволяє в режимі онлайн отримувати дані та контролювати стан пацієнта. Також розповсюджені пристрої, які вмикаються тільки у симптоматичні моменти. Це дозволяє записувати дані безпосередньо у момент виникнення симптому. Такі холтери можна носити близько 30-40 днів. Безперервний запис дозволяє носити пристрій близько тижня.
Деякі імплантовані холтери отримали можливість вести безперервний запис серцевого ритму на протязі періоду в 1-3 роки. Такий запис відбувається у режимі петльової реєстрації, що дозволяє побачити картину хвороби більш чітко.
У цілому, розвиток холтерівського моніторування не зупиняється. Холтери (https://med.hlr.ua/xolteryi-ekg/) використовують майже в клініках, щоб забезпечити пацієнтам максимально ефективну діагностику серцевої системи.
