Школа – це взагалі окремий всесвіт. Тут було все: і ранкові запізнення, і забуті щоденники, і вчителі, які “тільки на хвилинку вийдуть”, а повертаються через пів уроку. Саме зі шкільного життя беруть початок найсмішніші історії, які з роками не забуваються, а навпаки – стають ще кумеднішими. Гуморески про вчителів і школу – це ті самі жарти, у яких кожен упізнає себе: хтось – старанного учня, хтось – хитруна з останньої парти, а хтось – суворого, але справедливого вчителя. Вони смішать, розряджають напругу і нагадують: школа – не лише оцінки, а й живі емоції.
Гуморески про школу і вчителів
Гуморески – чудовий спосіб підняти настрій всім навколо. Ще з дитинства всі знайомляться з цим видом творів. Після його прочитання одразу стає веселіше. Та й не дарма.
Гуморески Глазового про школу
"Жорина мрія"
Каже вчитель на уроці патланеві Жорі:
— Наліпив ти нісенітниць у домашнім творі.
У свої сімнадцять років мислити не вмієш.
Задавав я написати, як, про що ти мрієш.
Ти ж надряпав з помилками лиш одну сторінку.
"Я мечтаю підшукати Інтересну жінку,
Щоб для мене підходящі мала внєшні дані
І робила в гастрономі чи у ресторані…"
Це такі нікчемні мрії в хлопця молодого?
Ти один лиш дописатись можеш до такого.
— Чом один? — скривився Жора. — Це в якому смислі?
Я писав, а батя збоку підказував мислі.
"Аркашин папа"
Учителька в другім класі хлопчика питає:
— Скільки татко твій за місяць грошей заробляє?
— Вісімдесят карбованців,— відповів Аркаша.
— А як ділить між собою їх родина ваша?
— Чотириста лишається в кишені папаші,
А останні чотириста дає він мамаші.—
Учителька похитала сумно головою.
— Ой, голубчику Аркашо, лишенько з тобою.
Не чотириста, а сорок, ти сказав дурницю.
Арифметики не знаєш, ставлю одиницю.
— Арифметику я знаю,—відрубав Аркаша.—
То ви якраз не знаєте, який наш папаша.
"Гідна зміна"
Бюрократ у школу дзвонить і гукає гнівно:
— Поясніть мені, будь ласка, Катерино Львівно,
Це чому в мого Валерки зошит весь у двійках?
— Бо писати він не вміє строго по лінійках.
Чи то вправи, чи диктанти,—все він без розбору
Навскосяк, через лінійки тягне знизу вгору.—
Бюрократ кричить: — Для двійок все це не причина!
Резолюції писати учиться хлопчина!
"Мученик науки"
Повернувся першокласник із занять додому.
Ніс в чорнилі, мов мазнули квачиком по ньому.
— Що з тобою, мій синочку? — засміялась мати.
— Та невже ти в школі носом учишся писати?
— Смійся, смійся, — каже хлопчик.
— Зараз ти заплачеш,
Коли двійку у моєму зошиті побачиш.
"Чудовий школяр"
Двох онуків дід старий
Посадив на руки
Та й розказує казки.
Слухають онуки.
Раптом меншенький спитав:
— А скажіть, дідусю,
Ви ходили в перший клас?
— Та ходив, Павлусю.
— От був номер! — малюки
Сміхом залилися,—
Як до школи ви прийшли
З бородою й лисі.
"Невгамовний син"
Запросив директор школи — це вже котрий раз!
— Матір лобура, що ходить у десятий клас.
— Угамуйте,— каже,— сина. Вчора ваш Петро
Семикласниці Марусі поламав ребро.
— А матуся: — Ви, звиняюсь, странний чоловік.
Я ж не винна, що у сина переломний вік.
Гуморески про шкільне життя – це так життєво. Це не видумане. А як же смішно!
Короткі гуморески про школу
"Екологічний спосіб"
– Ми вивчали в школі, тату, що ці паразити
Скоріш здохнуть, як екологічно будем їх травити.
– Я, сину, екологічно борюсь з тарганами.
Кожен раз я душу їх на стільці штанами.
"Івасик"
Батько дивиться у зошит.
— Двійка, двійка… Стид і страм!
Я, їй-право, побоявся б показать таке батькам.
— А Івасик-першокласник перед ним стоїть, як туз.
— А чого,— пита,— боятись? Я тобі не боягуз.
"Тверезий фізрук"
– Ти, Романе, всіх сьогодні в школі налякав.
На уроці фізкультури в обморок упав.
– Сам не знаю, запаморочилось, взялась млявість рук.
Бо не бачив, щоб тверезий був колись фізрук.
"Коріння і насіння"
— А ти, тату, в школі вчився? — Учився, Сергійку.
— А то правда, що ти, тату,
Був одержав двійку?
— Було Таке, траплялося…
— Малий засміявся:
— Тоді мама правду каже,
Що я тебе вдався.
"Прадід-герой"
На уроці історії розказує вчитель,
Як в фашистських таборах гинув мирний житель.
– Одні гинули на фронті інші – у тюрмі.
Учень: "І мій прадід теж загинув, в Освенціумі"
– То, видать, фашист проклятий його мордував?
– Шнапсу з німцями напився й з сторожки упав.
Сучасні гуморески про школу
Ось дуже смішні гуморески про школу:
"Додумалась"
Вчитель дала всім завдання-
кілька речень скласти.
Там слова повинні бути –
"радість" або "щастя".
Через мить вже руку тягне
вгору шустра Настя:
– Я оцінку гарну хочу.
Ось щоденник нате.
Вчитель трохи здивувалась:
– Щож, кажи нам, Настя.
Та відразу "відрубала":
– Наглість — друге щастя!
"Ідея"
Каже вчитель учню:
– Пишеш гірше й гірше!
Є помИлок грубих
в тебе значно більше.
– Грубих буде менше!
– є ідея в Міші.
Певно, треба букви
всі писать дрібніші.
"Дивіться"
В школі вчителька питає
учня свого зранку:
– Я ж батьків твоїх хотіла
бачити, Іванку!
Певно, ти забув сказати?
Не привів чого ти?
– Зараз. Зараз. Ось, дивіться.
Я приніс їх фото.
"Творчий"
– Я, напевне, дуже творчий.
– каже Владик Олі. –
Мати кожен день торочить:
що ти витворив у школі?
"Причина"
Ввечір каже батько сину:
– Ти чого постриг чуприну?
– В нас же новий вчитель, тату.
Ще не знає, як всіх звати.
Лиш почне усіх питати,-
Враз мене: – Ану, патлатий,
Першим йди відповідати.
"Задачка"
Син малий прибіг зі школи. Ледве сам не плаче.
Каже, дали їм придумать кожному задачу.
Тато каже: – Щось придумай. Це ж тобі завдання.
Треба щось додать, ділити. Звісно, й запитання.
Той недовго мислив-шкрябав. Шустрий він на вдачу.
Каже: – Тату, я придумав отаку задачу:
Скільки люду обманути, скільки треба вкрасти,
Щоб купити дім і джипа. Й депутатом стати?
"Все просто"
Мати каже: – В чому справа?
Петрик вчиться ліпше.
Ти ж таки у мене, синку,
був завжди мудріше.
– Все тут просто. – каже Ігор.
Пальцем в лоба тиче. –
Вчиться краще. Бо від школи
Петі значно ближче.
– Як то так? – питає мама.
– Так же не буває.
Поки я дойду додому, –
все позабуваю.
"Талант"
– Син приходить часом сонний, в’ялий він доволі. –
Каже якось батьку вчитель у музичній школі.
Тато радий: – То є добре! Сумніву немає!
Це у нього, щоб ви знали, мій талант дрімає.
"Найбільше любить"
– Хочу я спитати, – просить мати в Люби. –
Є ж якісь уроки, що найбільше любиш?
– Що тут думать довго. Це просте питання.
Найсильніше люблю в школі я урок останній.
Віршовані гуморески про школу для дітей є найулюбленішими. Все тому, що вони звучать ритмічно, весело та з римами. Діти це люблять. Проте для старшого віку пропонується читання гуморесок про школу Остапа Вишні. Він писав їх у вигляді невеликих прозових історій: “Як ми колись учились”, “Перший диктант”, “У школі”.
Гуморески про школу й учителів – маленькі шматочки нашої пам’яті, подані з усмішкою. Вони дозволяють подивитися на шкільні будні без образ і зайвого пафосу, згадати смішні моменти та просто посміятися від душі. Бо, чесно кажучи, навіть найсуворіший урок стає кращим, якщо є місце для гумору. А сміх – те, що робить шкільні роки справді незабутніми.
