Бабуся – це не просто людина, це берегиня сімейного вогнища, хранителька традицій, джерело мудрості та безмежної любові. Її ніжні руки, ласкаві слова та щирі обійми завжди готові дарувати нам тепло та затишок. Українська поезія рясніє зворушливими віршами, присвяченими бабусям. У них оспівується їхня доброта, турбота, щирість та безмежна любов до своїх онуків.
Вірші, присвячені бабусі
1.
Я зізнатись не боюся –
Краща ти за всіх бабуся!
І хоч старша за усіх –
Найдзвінкіший в тебе сміх!
Пам’ятай, бабусю, рідна!
Дуже ти усім потрібна!
То старішати завжди –
Будь здоровою завжди!
2.
***
Бабусенько мила,
Бабусенько рідна,
Онукам та дітям
Ти завжди потрібна.
Вітаємо любу
Бабусю зі святом,
Їй зичимо щастя
Й здоров’я багато.
3.
***
У бабусі руки вмілі,
А казки – чудові, милі.
Миготять в повітрі шпиці,
За клубочком скаче киця.
А нитки все в’ються, в’ються,
А казки рікою ллються…
Ляжу в ліжко, та не спиться –
Нову казку в’яжуть шпиці.
4.
***
Ти мені, бабусю мила,
Виплети вінок.
Назбирати диво-квітів
Побіжу в садок.
Ось – ромашка, ось – жоржина,
Рута, як зоря.
Буде, наче королівна,
Внученька твоя.
5.
***
Хоч поважні літа у моєї бабусі,
Та і досі вона щохвилини у русі.
То пече пиріжки, то кущі підливає,
То мені книжечки про казкове читає.
6.
***
Бабуся сива, мов квітуча вишня,
Моя бабуся — вишенька в саду.
Мене ти знову зустрічати вийшла
І по стежині я до тебе йду.
7.
***
Встала раненько бабуся моя.
Солодко спить ще велика сім’я.
Хутко смачненьких млинців напекла,
Теплого всім молочка принесла.
«Любі малята, швиденько вставайте,
Личко умийте і снідать сідайте».
Біля бабусі я сяду близенько:
«Дякую, бабцю моя солоденька!»
8.
***
Дай, бабусю, поцілую
Сивину твого волосся.
Теплим подихом зігрію
Снігом вибілені коси.
9.
***
Цілую бабусині втомлені руки,
Що знали в житті і любов і розлуки
Що вміють такий смачний хліб випікати,
І людям добро завжди дарувати.
10.
***
Бабусю, дай ручки твої поцілую,
За шийку тебе обійму,
І щічки погладжу…
Ти знаєш, бабусю,
Як дуже тебе я люблю!
11.
***
Ходить тиша в теплих капцях,
Задрімала в кріслі бабця.
А годинник цокотить:
Бабця спить, бабця спить.
Я навшпиньках вийду з хати,
Щоби їй не заважити.
Не скачи, собачко, цить!
Бабця спить, бабця спить!
Бабця нам варила борщик-
Смачний, червоненький.
Укладала все у горщик-
Глиняний, гарненький:
Бурячок та картоплини
Жменьку ще квасолі.
Шматок м’яса, півморквини
І дрібочку солі.
Потім трішки капустини
Насікла дрібненько.
-Варись, борщик, для родини,
Варися швиденько!
Вже не терпиться малечі,
Виглядають борщик.
Та чекають поки з печі
Бабця вийме горщик.
Повсідалися до столу
Малюки з мисками.
Страву їстимуть чудову-
Борщик з пампушками!
12.
***
Не спиться бабусі,
Встає на світанку.
У теплім кожусі
Сідає на ґанку.
Відчинить віконце,
Щоб ніжне, ласкаве,
Яснесеньке сонце
У дім завітало.
На лавку сідає
Вона при вікні,
Щодня вишиває
Сорочку мені.
І творить картаті
Малюнки гарненькі,
Допоки у хаті
Всі сплять солоденько.
Щоб ранку одного
Прокинувся я
І диво – готове
Моє вишиття!
Всміхнеться миленько
Бабуся на ґанку
І скаже: “Маленький!
Вдягни вишиванку!”
Швиденько вдягну я
І красенем стану.
І ще – розцілую
Бабусю кохану!
13.
***
Ми з бабусею до лісу
На прогулянку пішли.
Був осінній ліс, як пісня,
Повен радості й краси.
Горобини кущ яскравий
Нам зустрівся на шляху.
Пару кетягів зірвали,
Так вподобали красу.
Сонцесяйні, променисті,
Червоненькі ягідки.
Ми сплели із них намисто
І віночок залюбки.
Одягнула свою лялю,
Наче кралечка вона.
Всі питають:”Де коралі
Дивовижні ти взяла?”
Гордо я відповідаю:
“Не повірите мені.
Та намисто це для лялі
Сплели з бабцею самі!”
І собі сплела віночка.
Ніби мавка, в ньому я.
А бабуся ще й сорочку
Вишиту мені вдягла.
Настрій маємо святковий,
Так бабусеньку люблю.
Дар у неї пречудовий-
Творить зі всього красу!
14.
***
На канікулах зимових
У бабусі я в гостях.
Від святкових днів казкових
Дивовижні відчуття.
Ми з бабусею гостинно
Пригощаємо рідню.
Хоч маленька я дитина-
Куховарити люблю.
Переймаю від бабусі
Кулінарне ремесло
І скажу вам чесно, друзі,
-Вміння вже моє зросло.
Пиріжечки, пиріжечки
Випікаємо удвох.
Є капуста в них і гречка,
І картопля, і горох.
З м’ясом є та солоденькі-
Різні, різні пиріжки.
Подовгасті і кругленькі,
І трикутні, і ріжки.
Начинка з повидла й сиру
Навіть з маком є у нас.
І скажу вам щиро – щиро
Пиріжки в нас -вищий клас!
Поскладали їх у форми
І піднятись був їм час.
Пиріжки ж такі проворні –
Підростають вмить, ураз.
Випікаються завзяті –
І рум’яні й запашні.
Аромат іде по хаті.
Будуть гарні та смачні!
15.
***
Ой, нема миліше,
Нема веселіше,
Як в бабці в гостині, –
Медом нагодує,
Солодко цілує
Личенько дитині.
Яблучок нав’яже,
Казочку розкаже,
Ще й лялечку справить, –
Бабуся радіє,
Сама молодіє,
Коли внучків бавить.
16.
***
У святковий день жіночий
Тільки-но розплющу очі
До бабусі побіжу.
Привітаю і скажу
Що люблю її без тями
Бо піклується за нами!
І годує, з нами грає,
Перед сном казки читає!
Може, правда, й посварити –
Та за мить почне жаліти!
І хвилюється безмежно
Щоб були ми обережні.
Ми із братом і сестрою
Так пишаємось тобою!
І щодня тобі охоче,
Не лише у день жіночий,
Будем про любов казати
І букети дарувати!
17.
***
Миють мене і годують,
Пестять мене і милують.
Ними все вміє бабуся робити:
Шити, в’язати й варити.
Люблю їх до щік притулити
(Дай, Боже, їм довго жити!)
Золоті бабусині руки.
18.
***
Люба бабусю, тебе я вітаю,
Радості, щастя, здоров’я бажаю!
Хай тобі сонечко світить яскраво,
Квіти буяють і стеляться трави.
Бажаю тобі я сто років прожити,
Нехай тебе люблять онуки і діти.
Нехай тебе старість не квапить, минає
І серце твоє хай нещастя не крає.
Живи ти ще довго на світі оцім —
На радість онукам і дітям своїм.
19.
***
Із базару йшла бабуся,
Несла торбу до оселі.
А назустріч цій бабусі
Бігли подруги веселі.
Їм незручно, бо сусіда
Зупинилась на хвилину,
І шукать побігли діда,
Щоб поміг нести торбину.
20.
***
У бабусі на селі дивувалися малі:
Дві руки бабуня має, а у сотні справ встигає:
Зранку двір позамітати, і курчат нагодувати,
Та підлогу змити в хаті, дати їсти поросяті,
Ще здоїти нашу Зірку, залатати в кофті дірку,
На городі все полити, в кухні грубу розтопити,
Й на домашньому яйці заколочені млинці.
Тільки-но почався ранок, для онуків ось сніданок.
„Прокидайтеся, малята, бо у вас ще справ багато:
Треба бігати, гулятись, сил – здоров’я набиратись.
Влітку гарно у селі, насолоджуйтесь, малі!”
21.
***
Як треба допомогати
Бабуся, тісто як місила,
Допомогати непросила.
Але Марієчка мала
На розсуд свій допомогла.
Допомогти була охота –
У тісто вилила компоту.
Гадала: „Буде так смачніше!”
А як тепер бабусю втішить?
Бабуся каже – Вір – не вір,
Потрібен тістові кефір!
Ти, що зробити, запитай,
А потім вже допомогай!
22.
Коли з навчання з міста повертаюсь,
Я до хатинки з мальвами чимдуж спішу.
Мене бабуся тут давно чекає,
І я від зустрічі жаданої тремчу.
Цілую руки я твої, бабусю,
Вони натруджені, у зморшках і святі,
І пахнуть борщиком вони смачнючим,
І пиріжечками, що щойно із печі.
Маленькою мене ти колисала,
Співала ніжні задушевні пісеньки́.
На рушничкові вчила вишивати
До долі ясної заквітчані стежки́.
Цілую зморшки я твої, бабусю.
По тобі буду я рівнять своє життя.
Бо розрізнять навчила ти онучку
Від блиску фальші справжнє чисте почуття.
Я в вічному боргу перед тобою,
Бабусю, рідна, дорогенька, золота.
Твій образ у душі завжди зі мною,
Його я пронесу з собою крізь життя.
23.
***
Була собі бабуся,
що в кошику з лози
злетіла аж до місяця,
ще й вище в три рази!
Й коли вона летіла
з пташками пліч-о-пліч,
надворі стало поночі,
надворі стала ніч.
Й коли вона летіла
до неба напрямці,
побачили ми віника
в бабусиній руці.
— Куди, куди злетіла ти?
Чому, чому, чому?!
— Із неба павутиннячко
я віником зніму!
Зніму я павутиннячко
та розжену хмарки,
щоб завтра вранці сонечко
світило залюбки!
24.
***
Я бабусенькин лизунчик,
Солоденький я мазунчик,
Я до бабці притулюся,
Так люблю свою бабусю!
Поцілую її в щічку
Вранці, ввечері й на нічку,
І так тепло обіймаю,
Бо я дуже добре знаю,
Що бабусенька рідненька
У душі зовсім маленька,
І яскравим сонцем сяє
Як онука обіймає!
Вірші про бабусю від Ліни Костенко
25.
Мені снилась бабуся. Що вона ще жива.
Підійшла як у церкві. Засвітила слова.
І свят-вечір у хаті, і з медом кутя.
Всі зайці ще вухаті, і я ще дитя.
Стіни білі-пребілі, і натоплена піч.
Інкрустований місяць в заворожену ніч.
26.
***
У запічку гномик плямкає.
Цвіркунчик завів руладу.
Тихенько цокнула клямка —
бабуся іде із саду.
Глуха сінешна акустика.
За лиштву чіпляються айстри.
Бабуся скидала хустку
І ставала біла, як айсберг.
А я, діждавшися мужньо,
Не зводжу з неї очей.
А хатка, як біла мушля,
На самому дні ночей.
Жаринка в печі зачаєна,
Сніпка перевесло туге…
Таке все тоді звичайне,
Таке все тепер дороге!
Вірші про бабусю від Тетяни Строкач
27.
Бабусі
Люба бабусенько, рідне серденько!
Любиш ти дуже онуків маленьких!
З нами читаєш, малюєш, співаєш,
Ігор багато цікавих ти знаєш.
Добре з тобою і затишно в хаті,
Бо на любов ти й на ніжність багата!
Нас пригортаєш, цілуєш, милуєш,
Радісні миті щасливі даруєш!
Люба бабусенько, рідне серденько!
Хоч бешкетуємо ми чималенько,
І пустувати завжди полюбляєм,
Ти малим неслухам все пробачаєш.
Всім вистачає і ласки, й любові!
Довгого віку тобі та здоров”я!
Щирі обійми, і усмішки, й квіти
Рідним бабусям дарують всі діти!
28.
Моя бабуся
Молода, струнка, красива,
І спортивна, і вродлива,
І сучасна, і мобільна,
Ніжна, добра, модна, стильна,
Працьовита, щедра, класна,
Мудра, лагідна, сучасна,
Мила, любляча, хороша,
Ще й на мене дуже схожа!
Поцілую, пригорнуся,
Бо вона — моя бабуся!
29.
Бабуся
Бабусина ніжність,
бабусина ласка,
І мудрість народна,
і пісня, і казка,
Натруджені руки,
і любляче серце,
І очі глибокі,
немов два озерця.
Бабусина щедрість,
обійми, цілунки,
Смачні пиріжки,
і нові подарунки…
Твоя доброта
хай не зникне нізащо!
Бабусю рідненька!
Ти в мене найкраща!
30.
Дружна родина
У дружній родині — щаслива дитина,
Бо є в неї мама і тато.
Любов’ю осяяна кожна хвилина
І радістю повниться хата.
У дружній родині — щаслива дитина,
Бо братики є і сестрички.
Похмурого дня і у сонячну днину
В них усмішки сяють на личках.
У дружній родині — щаслива дитина,
Бабусі, дідусі рідненькі
Внучат обіймають, дітей научають
Любити Вкраїноньку-неньку.
У дружній родині — мир, злагода нині,
Щасливі дорослі і діти!
Нехай кожна днина в хорошій родині
Теплом буде завжди зігріта!
Вірші про бабусю – це не просто красиві слова, це щирі та емоційні твори, які торкаються струн душі. Читаючи ці вірші, ми згадуємо про своїх бабусь, про їхню любов та турботу, про ті щасливі моменти, які ми провели з ними. Ці вірші нагадують нам про те, як важливо цінувати та берегти своїх рідних, адже вони – найдорожче, що у нас є.
