Аортальна регургітація — серйозне серцево-судинне порушення, яке може роками залишатися безсимптомним, але водночас поступово призводити до зниження якості життя й ускладнень, небезпечних для здоров’я та життя. Ця патологія часто зустрічається у пацієнтів із захворюваннями клапанів серця або після перенесених інфекційних уражень. Розуміння причин, своєчасна діагностика та правильне лікування — ключ до ефективного контролю захворювання.
Що таке аортальна регургітація
Аортальна регургітація — це стан, при якому частина крові повертається назад із аорти в лівий шлуночок під час діастоли через неповне закриття стулок аортального клапана. В нормі клапан повністю замикається після викиду крові із серця, однак при порушенні його структури або функції з’являється зворотній потік.
Це призводить до перевантаження лівого шлуночка, його гіпертрофії, а з часом — до розвитку серцевої недостатності. Регургітація може бути гострою або хронічною, залежно від причин і швидкості розвитку патологічного процесу.
Причини розвитку аортальної регургітації
Патологія має різноманітну етіологію. Основні причини включають:
- Ревматичну хворобу серця, яка викликає рубцеві зміни клапана;
- Інфекційний ендокардит, що пошкоджує стулки клапанів;
- Дегенеративні вікові зміни;
- Вроджені вади (наприклад, двостулковий аортальний клапан);
- Аневризму висхідної аорти або синдром Марфана;
- Травми грудної клітки, які викликають розрив клапанних структур;
- Аутоімунні захворювання — системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит тощо.
У деяких випадках регургітація розвивається поступово, на фоні хронічних змін, в інших — різко, як при гострому ендокардиті або розшаруванні аорти.
Симптоми та перебіг захворювання
Прояви залежать від стадії та форми патології. Гостра аортальна регургітація розвивається раптово, часто супроводжується:
- вираженою задишкою;
- болем у грудях;
- різким падінням тиску;
- симптомами кардіогенного шоку.
Хронічна форма тривалий час протікає безсимптомно, проте поступово з’являються:
- задишка при фізичних навантаженнях;
- прискорене серцебиття;
- болі в ділянці серця;
- відчуття «пульсації» у шиї;
- слабкість, швидка втомлюваність;
- набряки, особливо на ногах — на пізніх стадіях.
З часом формується серцева недостатність, і зволікання з лікуванням може стати фатальним.
Методи діагностики
Щоб підтвердити діагноз аортальна регургітація, використовуються такі дослідження:
- Ехокардіографія (УЗД серця) — найінформативніший метод, що дозволяє побачити зворотній потік крові;
- Кольорове доплерівське сканування — оцінює ступінь регургітації;
- Магнітно-резонансна томографія (МРТ) — уточнює анатомію клапанів і об’єм кровотоку;
- Ангіографія — використовується перед хірургічним втручанням;
- ЕКГ — фіксує гіпертрофію лівого шлуночка та інші зміни.
Додатково можуть призначатися аналізи крові, в тому числі на маркери запалення при підозрі на інфекційний ендокардит.
Аортальна регургітація: лікування і підходи
Тактика лікування залежить від ступеня регургітації, форми перебігу (гостра чи хронічна), віку пацієнта та наявності супутніх захворювань. У сучасній кардіології використовують як медикаментозне, так і хірургічне втручання.
Медикаментозна терапія
Застосовується у пацієнтів із легкою та середньою регургітацією, а також для стабілізації стану перед операцією:
- інгібітори АПФ та сартани — знижують тиск і навантаження на серце;
- бета-блокатори — нормалізують частоту серцевих скорочень;
- діуретики — усувають симптоми застою;
- вазодилататори — зменшують зворотний потік крові.
Контроль за станом проводиться регулярно через ехокардіографію — це дає змогу відстежити прогресування захворювання.
Хірургічне лікування
Показане при тяжкому ступені регургітації або розвитку серцевої недостатності. Основні методи:
- Протезування аортального клапана — заміна пошкодженого клапана на штучний (механічний чи біологічний);
- Пластика клапана — відновлення анатомічної структури (менш поширена, але можлива при відповідних умовах);
- TAVI (транскатетерна імплантація) — сучасна малоінвазивна альтернатива класичній операції для пацієнтів з високим хірургічним ризиком.
Рішення про метод втручання приймається кардіохірургом індивідуально після комплексного обстеження.
Прогноз і спосіб життя після лікування
Успішно пролікована аортальна регургітація дозволяє пацієнтам жити повноцінно. Прогноз значною мірою залежить від:
- ступеня ураження клапана;
- своєчасності лікування;
- наявності супутніх патологій.
Пацієнтам після операції або з хронічною формою захворювання слід:
- контролювати артеріальний тиск;
- уникати надмірних фізичних навантажень;
- дотримуватися дієти з обмеженням солі та жирів;
- регулярно проходити кардіологічний огляд;
- приймати призначені лікарем медикаменти.
Особлива увага — профілактиці інфекцій, які можуть повторно вразити клапан. У деяких випадках перед стоматологічними або хірургічними процедурами пацієнту призначають антибіотики.
Часті запитання
1. Чи можна вилікувати аортальну регургітацію без операції?
На ранніх стадіях — так, медикаментозна терапія дозволяє контролювати перебіг. Проте при тяжких формах — операція є єдиним ефективним методом.
2. Чи небезпечна ця патологія?
Без належного лікування — так. Вона призводить до серцевої недостатності та підвищує ризик летального наслідку.
3. Як часто потрібно контролювати стан серця при діагнозі?
У середньому — раз на 6–12 місяців. Частота залежить від ступеня регургітації та загального стану пацієнта.
