Голодомор — це трагедія, злочин, який мав на меті знищити українців. Те, що пережили наші предки, не вкладається в голову, але про це треба говорити. І поезія говорить найсильніше. Вона рве душу, змушує відчувати, плакати, пам’ятати.
У цій добірці зібрані українські вірші про голодомор — щирі, болісні, правдиві. Поміж них є і вірші про хліб і голодомор, що нагадують, якою ціною нам дістався кожен шматок. І кожен вірш про голодомор до сліз зворушує, змушує замислитися про темні сторінки історії.
Читайте. Відчуйте. Пам’ятайте.
Вірші про голодомор 1932–1933 років в Україні
Поезія — це не лише про красу. Це ще й про пам’ять. Особливо тоді, коли мова йде про одну з найстрашніших трагедій XX століття — Голодомор 1932–1933 років. Саме тому вірші про голодомор українською мовою важливо читати, обговорювати і вивчати, особливо в навчальному процесі. Вони допомагають школярам емоційно зрозуміти те, що не передають сухі дати чи статистика. Перед тим як вивчати вірші, варто коротко згадати історичні факти.
- Голодомор став наслідком навмисної політики тоталітарного режиму.
- У 1932–1933 роках в Україні загинули мільйони людей.
- Під забороною були навіть згадки про голод, тому поезія стала способом зберегти пам’ять.
- Теми хліба, колосків, дитячих втрат — ключові у віршах про ті події.
Такі тексти особливо цінні в шкільній програмі — вірші про голодомор для дітей не лише формують патріотичну свідомість, а й учать людяності. Це спосіб поговорити з дітьми про складне — щиро, гідно і з повагою до тих, хто постраждав.
Маленькі вірші про голодомор
Вірші пам’яті жертв голодомору варто вчити для розуміння трагічної історії України. Короткі поезії особливо підходять для дітей, адже можна делікатно донести важливість пам’яті про Голодомор, не травмуючи, а виховуючи співчуття та повагу до минулого.
Вшануймо пам’ять хвилиною мовчання
Тих, хто не дожив до наших днів,
Тих, хто попри всі старання
До кінця дожити не зумів.
Вшануємо ми жертв Голодомору,
Що з усіх сил хапались за життя,
Сторінку їх життя, гірку й сувору,
Й нехай не буде цьому вороття.
Я несу у своїх долонях свічку,
Свічку пам’яті про втрачених людей,
Про жадані колоски пшениці,
Які зі страхом притискали до грудей.
Ти не дивись здивовано, дитино,
На ту людину, що з хлібиною в руках,
Струсивши землю, підніма окраєць
З молитвою і цілунком на вустах.
Сходить сонце над полями,
Що вихололи за довгу зиму,
Над налитими, ніби кров’ю гаями,
Що огорнулись клубами диму.
Вірші українських поетів про голодомор
У вільних джерелах ви навряд чи знайдете вірші Ліни Костенко про Голодомор. Проте її поезія часто торкається тем національної трагедії, пам’яті та історичної правди. У своїх творах вона підкреслює важливість пам’яті про минуле та необхідність збереження історичної правди для майбутніх поколінь.
Якщо вас цікавлять вірші про голодомор в Україні, рекомендуємо звернути увагу на твори інших українських поетів, як-от Павло Тичина, Василь Симоненко, Дмитро Білоус та інші. Їхні вірші пронизані болем і глибоким розумінням тієї страшної сторінки в історії України.
Хоч би світало… — Мамо, хліба!
Підвівся батько: замовчи!
Коло вогню у вагоні збились
і мруть голодні втікачі.
І дим їм очі виїдає.
Мороз проходить аж у кістки.
А за вагоном крик і гомін,
обмін, торгівля і свистки.
У лахмітті, у скорбі, у болячках
зігнулась мати. У щось дитя
укутала, та все: ну, спати —
навік засунуло б ти… Життя!
Прийшли сюди, а голод із нами.
Й нема людей поміж людей.
Ти чув?.. недавно десь тут жінка
зварила двох своїх дітей…
Одскочив батько: божевільна!
Мовчи! мовчи! До чого це? —
Схопилась мати й закричала,
а батько плюнув їй у лице…
(Павло Тичина)
… Із тридцять третім голим роком,
Голодно-голим та німим,
Та тричі пухлим. Хай би з ним
Поїли б кору й комору,
Траву і шкуру, цвіль і міль,
Та мерли б жовті, як із похміль,
Без трун понесені із двору.
Нізащо. Просто. Без вини.
(Андрій Малишко)
На місто падає імла.
Звичайний день. Осіння сутінь.
І вогник тягнеться до скла –
Минулим, нинішнім, майбутнім.
І вже на відстані руки
Незримі тіні проростають.
І прокидаються свічки
Очима тих, кого не стало.
І ці маленькі пломінці
Стають тихенько перед кожним,
Щоб на окраєць у руці
Дивитись строго й побожно.
Щоб милосердя — мов закон.
Щоб жити — і хвильки не прогаять…
І наша пам’ять ланцюжком
Між цих свічок перебігає.
(Марина Брацило)
Вірші пам’яті жертв голодомору допомагають дітям і дорослим глибше відчути трагедію тих років. Поезія слугує містком між поколіннями, нагадує про важливість збереження історичної пам’яті та вшанування невинних жертв.
