Коли сонце «посміхається», а вітер «шепоче», неживі явища поводяться як люди. Такий образний прийом називають персоніфікацією, або уособленням. Він допомагає читачеві яскравіше уявити картину й відчути настрій твору.
Що означає персоніфікація простими словами
Персоніфікація — це художній прийом, за якого неживому предмету, явищу природи чи абстрактному поняттю надають властивості живої істоти або людини. Наприклад, предмет може сумувати, говорити чи думати. Так автор створює яскравий образ.
Якщо неживий предмет діє як людина — думає, сумує або розмовляє — це персоніфікація. Це правило допомагає швидко впізнати уособлення в реченні. В українській мові та літературознавстві слова «персоніфікація» й «уособлення» є повними синонімами.
Слово «персоніфікація» походить від латинських persona — «особа» та facere — «робити». Цей прийом є різновидом метафори: значення переноситься, щоб створити образ. Але для персоніфікації є особлива ознака — неживому надають людських рис або поведінки.
Приклади персоніфікації в художній літературі та побуті
У персоніфікації природа й предмети ніби стають учасниками подій. Такий прийом трапляється у віршах і звичайному мовленні. Розгляньте приклади.
- «Сонце посміхалося до нас» — сонцю приписано людську міміку й емоцію.
- «Дуби шепочуть про давнє минуле» — дерева наділено здатністю говорити.
- «Розвивайся ти, високий дубе» (Іван Франко) — автор звертається до дерева як до живої істоти.
- Острів Косарал у поезії Тараса Шевченка «Готово! Парус розпустили…» постає другом ліричного героя.
У побуті ми теж кажемо «годинник іде», «мороз малює візерунки», «хуртовина завиває». Такі вислови роблять опис коротким і наочним. У художньому тексті вони можуть ще й передавати настрій оповідача.
Чим персоніфікація відрізняється від метафори та порівняння
Метафора переносить ознаку за схожістю: наприклад, вислів «золоті руки» описує вміння людини. Персоніфікація теж є переносним висловом, але неживе в ній набуває людських якостей. Порівняння прямо зіставляє предмети, часто за допомогою слів «як», «мов» або «наче».
| Художній засіб | Суть прийому | Приклад |
|---|---|---|
| Метафора | Перенесення значення за подібністю | «Океан думок» |
| Персоніфікація | Надання неживому властивостей людини чи живої істоти | «Вітер плаче» |
| Порівняння | Зіставлення за допомогою слів «як», «мов», «наче» | «Швидкий, як блискавка» |
| Епітет | Образне художнє означення | «Золота осінь» |
Під час аналізу спершу визначте, що саме робить вислів образним. Якщо неживий предмет отримав людську дію чи почуття, найточніша назва прийому — персоніфікація.
Як знайти персоніфікацію в тексті: покроковий алгоритм
Автори оживлюють природу, щоб зробити картину виразнішою та створити певний настрій. Наприклад, тихий вечір може здаватися спокійним, а вітер, що «сердиться», — тривожним. Щоб знайти персоніфікацію у вірші, перевірте речення за цими кроками:
- знайдіть неживий предмет, явище природи або абстрактне поняття — підмет;
- подивіться, яку дію чи стан йому приписано — присудок;
- запитайте себе: «Чи може цей предмет робити це насправді?» Наприклад, чи вміє вітер сумувати, дощ бігти, а серце говорити?
- якщо дія властива людині або іншій живій істоті, перед вами персоніфікація.
Наприклад, у вислові «дощ поспішає додому» дощ виконує людську дію — поспішає. Отже, це персоніфікація. У письмовій відповіді назвіть неживий образ, дію та поясніть, яку людську рису йому надано.
