Береза – одне з найніжніших дерев у нашій природі. Її легко впізнати за білою корою, тонкими гілочками та зеленим листям, що тихо шелестить під час вітру. Для дітей береза часто стає справжньою казковою героїнею: доброю, світлою, майже живою. Саме тому вірші про березу так легко запам’ятовуються й дарують гарний настрій.
Вірші про березу для дітей
На берізці осінь ночувала -
Притомилась, мабуть, на путі.
А на ранок їй подарувала
В коси стрічки ніжні, золоті.
А як сонце із туману встало,
Викупалось в ранішній росі,
То струнку берізку не впізнало,
Що стояла в золотій красі.
В нашоï берiзки
Бiлая кориця,
Вичесанi кiски -
Любо подивиться.
На дорогу з двору
Вистрибали кiзки,
Стали гризти кору
Бiлоï берiзки…
Ми сказали кiзкам:
"Не гризiть, не треба.
Хай мала берiзка
Виросте до неба!”
Це ж чиї цікаві очки
Поглядають, сонця ждуть?
— То не очки, то листочки,
То берізки так ростуть.
І малі ж вони вдалися:
Ще у них немає віт…
Мов з колиски підвелися,
Задивилися на світ.
Береза розвивається
У тихому гайку.
Зозуля озивається:
— Ку-ку, ку-ку, ку-ку!
А сонце усміхається
В зеленому вінку.
Он зайчик умивається
На теплому пеньку.
Як прийшла до нас уквітчана
Весна,
Посадила я берізку
Край вікна.
Стала, стала я берізку
Поливать,
Стала пісеньку веселу
їй співать:
— Ти рости, моя берізонько,
Рости,
Буйним листом всім на радість
Шелести.
Ти рости, моя берізко,
Виростай,
Першокласницю Оленку
Пам’ятай!
Берізка біла, біла,
Зелені віти розпустила.
Навколо маки розцвіли,
У танок берізку завели.
Краплі сяють на гілках,
Пташка щось співає.
А береза молода
Весну зустрічає.
Береза розвивається
У тихому гайку.
Зозуля озивається:
— Ку-ку, ку-ку, ку-ку!
А сонце усміхається
В зеленому вінку.
Он зайчик умивається
На теплому пеньку.
Вірші про берізку змальовують її красу та стан в кожну пору року. Те, як вона своїми вітами гойдає вітер та зустрічає весну – просто заворожує.
Вірші про березу українською мовою для старших школярів
Стоїть береза - світла й мовчазна,
Немов сторінка чиста при дорозі.
Її кора - це пам’ять вікова,
Записана дощами і морозом.
Вона не просить тиші чи тепла,
Лише стоїть, дивлячись в далечінь.
І в цій простій стійкості стебла
Є щось сильніше гучних поколінь.
Я часто зупиняюсь біля неї,
Коли в думках - суцільний безлад, шум.
Береза знає більше, ніж людей є,
Бо вміє слухати без зайвих дум.
Вона не вчить, не кличе, не судить,
Лише шумить листям угорі.
І раптом розумієш: треба жити
Просто. Чесно. Тут. Тепер. В собі.
Вона скидає золото листків
Без жалю, без страху й без прощання.
Немов давно навчилась із років
Приймати втрати як мовчання.
Стоїть оголена, але жива,
Не просить вітру повернути літо.
Береза знає — тиша не пуста,
У ній росте майбутнє непомітно.
Під білими стовбурами - тінь,
Де думки стають повільнішими.
Там легше зрозуміти власний біль
І не тікати від нього тишею.
Берези вчать: не все треба кричать,
Не кожен біль лікується словом.
Іноді досить просто постоять
Поруч із тим, що справжнє і основа.
Вона не дуб і не шукає слави,
Не гнеться - просто вміє гнуться вчасно.
Її сила - в легкості постави,
У витримці, що виглядає ясно.
Береза - знак терпіння й світла,
Що не згасає навіть у пітьмі.
Вона росте, бо вміє бути гідна
Самої тиші… і самої землі.
Дитячі вірші про березу допомагають побачити красу природи, навчитися помічати прості, та важливі речі навколо. Через риму й образи малеча відчуває, що дерева – не просто рослини, а справжні друзі, яких варто берегти. А береза в дитячих віршах завжди залишається символом ніжності, світла й доброти
