Всі професії важливі, всі професії потрібні. Але є ще й такі, які вважаються більш значущими і потрібними. Наприклад, вчитель. З одного боку, це не така знакова професія, як вчитель. Але в міру того, як сучасний світ стає все більш складним, технологічним, інноваційним, роль вищої (більш специфічної) освіти для суспільства зростає, а значить, без викладачів буквально неможливо обійтися. доцент кафедри маркетингу Львівського торговельно-економічного університету Андрій Лемішко не з чуток знає про плюси і мінуси своєї професії. Разом з ним ми детально розберемося в перевагах і недоліках викладання в Україні.
Переваги педагогічної професії:
- Інтелектуальне зростання і розвиток. Викладання в університеті дає можливість безперервного навчання та активної участі в наукових дослідженнях, розширюючи сферу знань в рамках навчальних предметів. Як зазначив Андрій Лемішко, щоб ефективно працювати, потрібно занурюватися в свою сферу знань, постійно розширювати експертизу, бути в курсі останніх новинок. «Наприклад, для мене маркетинг і все, що з ним пов’язано, є не тільки моєю професійною роллю, а й джерелом нескінченного навчання. Я намагаюся бути в курсі останніх тенденцій, досягнень та інновацій, і все це можу поділитися зі студентами, підвищити свій авторитет в їхніх очах, і, звичайно ж, розвиватися інтелектуально.
- Трансфер знань. Одним з ключових завдань педагогічної професії є передача знань молодим умам. Навіть сам по собі цей процес має історичне значення, впевнений Андрій Лемішко. Також саме педагог здатний запалити іскру інтересу у молоді до певних професій. В ідеалі разом з хорошим фахівцем в учнів розвиваються навички критичного мислення, а це корисний навик для будь-якого дорослого. «Я вважаю, що наша роль – це не лише передача знань», – каже Андрій Лемішко. «Що також входить до наших обов’язків, так це надихати молодь на шлях саморозвитку та самореалізації. Подальша кар’єра і життєвий шлях учня часто безпосередньо залежить від зусиль педагога. Це відповідальність, це гордість, це престиж нашої професії».
- Частково вільний графік. Через пандемію коронавірусу та повномасштабну війну підходи до вищої освіти дещо змінилися. Перш за все, навчання частково перейшло в онлайн, що на практиці може ускладнити роботу, але в цілому дає додаткові переваги. «Вчителю не обов’язково бути в університеті чи інституті, щоб проводити заняття, – каже Андрій Лемішко. – Для гуманітаріїв це не є критичною зміною, тому що відсутні практичні лабораторні роботи, контрольні роботи і т. д. Навіть якщо заняття повністю повертаються в автономний режим, залишок навантаження викладач може виконувати, коли і де йому зручно: наприклад, перевіряти диспетчерські, писати статті посеред ночі або рано вранці. Це теж певна свобода і гнучкість, яка недоступна, наприклад, для працівника на фабриці.
- Автономія і творчість. Досвідченим викладачам, наприклад, доцентам, зазвичай призначаються певні дисципліни, з яких вони не тільки читають лекції і проводять практичні заняття, а й мають право змінювати навчальний план, доповнювати його більш актуальною інформацією і т. п. «Якщо ви є повноправним власником своєї дисципліни або курсу, тоді у вас є багато можливостей», – каже Андрій Лемішко. «Можна проявляти творчий підхід, можна продумувати хід практичних занять таким чином, щоб домогтися кращого засвоєння інформації і підвищити інтерес студентів до цих знань».
- Участь в академічній та науковій спільноті. Викладач – це не тільки викладач, а й дослідник. В рамках цієї сфери діяльності перед кожним фахівцем відкриваються досить цікаві перспективи в плані взаємодії та співпраці з колегами. «Найпростіший спосіб спільної роботи – написати спільну статтю, наприклад, з колегою з іншого відділу», – каже Андрій Лемішко. – Але ніхто не говорить, що потрібно обмежуватися тільки своїм університетом. Можна працювати з колегами з інших міст і навіть країн. В епоху розвитку інтернету навіть досконале знання мов не обов’язково, щоб, наприклад, реалізувати міжнародний дослідницький проект або іншу програму в рамках освітнього партнерства.
- Певна стабільність і гарантії працевлаштування. В Україні університет укладає середньострокові договори з досвідченими викладачами – не на річні, а на кілька років. Фактично протягом цього часу працівник має гарантоване робоче місце. Так, виключити 100% скорочення неможливо, але зазвичай просто звільнити людину теж не вийде, ставки на кафедрі можуть знизити, тобто якийсь рік замість 1 ставки викладач буде працювати на 0, 75 і заробляти менше. Але в цілому є Якась фінансова подушка навіть на один навчальний рік вперед – це не так вже й погано. «В Україні деякі бюджетники можуть мати хоч якісь гарантії», – каже Лемішко. – Умовного співробітника супермаркету або офіс-менеджера можуть звільнити практично в будь-який момент без поважних причин. З учителем такого не станеться»
- Зрозумілий кар’єрний ріст. Зазвичай новачок отримує посаду стажиста-викладача або асистента. Далі потрібно вступити до аспірантури (зазвичай заочної) і приступити до написання кандидатської дисертації. Ще до її завершення можна стати просто вчителем. В цей же час можна піти працювати в деканат заступником декана. Після захисту дисертації і 5-річного стажу відкривається можливість стати доцентом. «Приблизно такий шлях я пройшов у професії, – каже Андрій Лемішко. – Майбутні перспективи можуть виглядати не дуже райдужними, але вони теж зрозумілі. Можна накопичити досвід і з часом отримати звання професора. Навіть будучи кандидатом наук і доцентом на деяких кафедрах, можна стати завідувачем або претендувати на посаду декана. Але часто для цих цілей рекомендують написати і захистити докторську дисертацію.
- Відмінний відпочинок. Педагогічні та науково-педагогічні працівники України мають відпустку тривалістю 56 календарних днів. Це майже два місяці, що значно довше, ніж у більшості власників інших професій. А дні відпустки практично завжди випадають строго на літо, що є розкішшю в багатьох інших сферах діяльності. «Тривалі і, що важливо, літні канікули – одна з причин вступу молоді до університету, – каже Андрій Лемішко. – Для вже досвідчених працівників це твердження дійсно справедливо, але стажерам часто все ж не варто розраховувати на 2-місячний відпустку з першого року. Як мінімум, вони можуть чекати приймальної комісії або інших варіантів обов’язкової допомоги своєму вузу.
- Перспектива грантів і подорожей. Викладач, який активно займається науковою діяльністю, тобто не просто захистив дисертацію, а продовжує писати статті, бере участь в наукових дослідженнях і т. Д., Може отримувати гранти від держави, підприємств і різних приватних структур. Це не тільки додатковий дохід, а й досить цікаві наукові проекти. У деяких випадках фахівцям також пропонуються наукові конференції, курси підвищення кваліфікації, програми обміну досвідом не тільки в інших містах України, а й за кордоном. «Наскільки мені відомо, рівень розвитку міжнародного співробітництва в економічних університетах не найвищий, – каже Андрій Лемішко. – Але, наприклад, фармацевти бувають різні. Моя подруга, кандидатка фармацевтичних наук Наталія Пархоменко, поїхала на тематичну конференцію в країни Балтії восени 2022 року, тобто безпосередньо під час повномасштабної війни. Як і очікувалося, відрядження платне, але головне – спілкування з колегами і незабутні враження.
Для чоловіків це також відстрочка від мобілізації. Вчителі-чоловіки під час повномасштабної війни мають ще одну перевагу – їх не можна мобілізувати без власного бажання, адже вони мають право на відстрочку відповідно до чинних норм українського законодавства. Правильне це рішення чи неправильне – питання дискусійне. Комусь потрібно виховувати молодь. Звичайно, цю функцію можна повністю довірити жінкам. Але думка про те, що, що кожен повинен бути корисний на своєму місці, застосовний до розсудливих вчителів-чоловіків і звучить розумно.
Мінуси професії вчителя:
- Головний мінус викладання в Україні – низька заробітна плата, каже Андрій Лемішко. Спеціаліст з 10-річним стажем отримує зарплату нижче середньої по країні. Це не дуже правильно. Так, якщо ви отримаєте фінансування ( грант на дослідження) або мати підробіток (репетиторство або лекції в приватних структурах), тоді можна відчувати себе цілком комфортно, тобто вистачить на життя. Але поки актуальні зовсім інші тенденції, серед яких скорочення бюджетних коштів, скорочення кількості ставок для окремих навчальних закладів чи відомств тощо.
- Серйозне навантаження. Вважається, що викладач читає пару лекцій і проводить 5-6 практичних занять в тиждень, де його трудові обов’язки фактично закінчуються. «Насправді маленьке навантаження вчителів – це великий міф, – каже Андрій Лемішко. – Самі заняття – це навіть не третина всіх завдань в нашій професії. Також потрібно перевіряти заліки та іспити, готуватися до лекцій і практик, зустрічатися з кураторською групою, консультувати студентів, писати наукові статті, допомагати аспірантам писати дисертації і т. д. В середньому на практиці навіть 8-годинний робочий день не завжди реально, іноді доводиться працювати більше.
- Кар’єрний ріст є, але він не швидкий і обмежений. Ефективне просування по академічних сходах – рідкісне явище. Так, є амбітні молоді викладачі, які вже до 30 років захистили кандидатську дисертацію і працюють над докторською дисертацією, бачать себе через кілька років завідувачем кафедри, деканом або проректором. Але частіше трапляється так, що перспективний аспірант надовго залишається в статусі викладача, Кандидатом наук він стає до 40 років. «Кар’єрне зростання залежить від багатьох факторів, але майже завжди вимагає вдалого поєднання наукової продуктивності та якісної адміністративної роботи», – резюмує Андрій Лемішко.
- Багато додаткових обов’язків. Викладачі вузів не можуть розраховувати на те, що будуть займатися тільки навчанням студентів і написанням наукових статей. У 99% випадків багато зусиль все одно потрібно буде приділити різним адміністративним завданням. Як мінімум, необхідно скласти методичні рекомендації, вимоги до яких змінюються досить часто. Роботи у відділі також багато. Хтось відповідає за здобувачів, хтось за магістрів, А далі йде приймальна комісія, різні перевірки від деканату або Міністерства освіти (https://mon.gov.ua/ua) і багато іншого. «Коли ти працюєш в університеті 5-7 і більше років, тебе не здивуєш жодними додатковими обов’язками, – каже Андрій Лемішко. «Але стажерам, яким зазвичай більш досвідчені колеги намагаються передати все «зайве», важко. Багато людей взагалі відмовляються від своєї викладацької кар’єри через ці додаткові обов’язки».
- Спілкування з батьками. Здавалося б, особливістю вузу є робота з досить дорослими людьми, так, на першому курсі – це ще не дорослі, але все ж. Насправді до 20% учнів в тій чи іншій мірі залишаються під контролем батьків, а останні часто вважають за належне висловити невдоволення або поскаржитися викладачам. У 9 випадках з 10 будь-яке спілкування з батьками учнів (якщо мова не йде про вступ, і подальший освітній процес) є негативним для педагога.
- Байдужість студентів. Не 100% людей, які вступають до університету або іншого вузу, йдуть сюди за цінностями. Хтось хоче продовжити безтурботний час і не працювати. Хтось опинився тут через вечірок і характерної студентського життя. Хтось прийшов тільки за «скоринкою» або тому, що «батьки мене змусили». Частка байдужих і небажаючих студентів змінюється з року в рік, від факультету до факультету, від однієї академічної групи до іншої. «Навіть найкрутіший викладач навряд чи зможе змусити тих, хто не хоче вчитися, – впевнений Андрій Лемішко. – Цікава подача матеріалу може заманити «на бік знань» тих, хто сумнівається, але небайдужих. Можна змусити останніх щось зробити, але знань вони від цього не отримають. Ви починаєте розуміти це з часом. А потім виникає проблема бюрократії, наявності учнів зі зв’язками, яким «потрібно поставити певну оцінку», запізнення, використання смартфонів в парах. Але все це на практиці можна вирішити, причому досить легко. По суті, кожен момент можна вважати організаційним.
Зазвичай, за словами Андрія Лемішка, вже при першому знайомстві з учнями окресліть свої правила та вимоги до процесу, і надалі залишається тільки слідувати їм, а не змінювати свої принципи (правила).
На закінчення варто сказати, що далеко не кожен університет України характеризується плюсами і мінусами, описаними вище. Крім того, окремі викладачі можуть мати різну точку зору, і те, що здається плюсом для Лемишка, для когось буде скоріше мінусом або буденністю.
