В українській поезії квіти займають особливе місце. Їм присвячено безліч віршів, які оспівують їхню красу, ніжність та ефемерність. Ми підготували для вас незабутню квіткову добірку.
Вірші про квіти і весну від українських класиків
1.
Квіти
Слів на описи не трачу, словом не передаси
їх земної, безсловесної, дивовижної краси.
Люди дивляться, п’яніють, в них кохаються віки,
Нареченим їх дарують, заплітають у вінки.
Ними кожен свою радість, власне щастя назива —
Квіти часто нам говорять втричі більше, ніж слова.
Скільки ми їм довіряли мрій, недоспаних ночей!
Але є ще кращі квіти, невидимі для очей.
Не цвітуть вони на клумбах і на тихих озерцях,
А цвітуть вони у грудях, у людських цвітуть серцях.
В щирім серці, в чесних грудях — вірю, знаю! — квіти є!
Щастя їх коріння поїть, радість барв їм додає.
В них красується, ясніє мрій дитинна чистота,
Золотими пелюстками в них кохання розквіта.
Щоб вони не помарніли в душах чистих і ясних,
Завжди ніжністю й любов’ю поливайте, люди, їх.
Василь Симоненко
2.
Встала весна
Встала весна, чорну землю
Сонну розбудила,
Уквітчала її рястом,
Барвінком укрила;
І на полі жайворонок,
Соловейко в гаї
Землю, убрану весною,
Вранці зустрічає.
Тарас Шевченко
3.
Весна, весна! Радійте, дітки!
Ховайте швидше саночки!
Немов пташки, летіть із клітки, –
З кімнати, з хати у садки.
А там, в садочках, – сонце, співи.
В траві фіалки зацвіли…
Джмелі і бджілки загули,
І скрізь метелики щасливі.
Олександр Олесь
4.
Весняний дощ
Дощик теплий, дощик синій
Цілий день співав в долині.
І під цей весняний спів
У долині луг зацвів.
В лузі повно квіточок
І маленьких діточок.
Михайло Стельмах
![](https://d-art.org.ua/wp-content/uploads/2024/05/image-3-768x1024.png)
5
Надійшла весна
Надійшла весна прекрасна,
многоцвітна, тепла, ясна,
наче дівчина в вінку.
Зацвіли луги, діброви,
повно гомону, розмови
і пісень в чагарнику.
Іван Франко
6.
Весняні квіти
Весна-чарівниця, неначе цариця,
наказ свій послала, щоб краса встала,
і проліски, і травка, й зелена муравка,
і кульбаба рясна, і фіалочка ясна –
всі квіти весняні, веселі, кохані,
з-під листя виходять, голівки підводять
од сну зимового до сонця ясного!
Олена Пчілка
7.
Веселий сад, пахучі віти
Веселий сад, пахучі віти,
Гук пароплавів чуть з Дніпра.
Нам принесла барвисті квіти
Весни зеленої пора.
Володимир Сосюра
8.
Чекання
Навесні, коли бузок
Хоче зацвітати,
Виглядає ластівок
Наша біла хата.
Ми подвір’я підмели,
Висіяли квіти,
А весні допомогли
Яблуні білити.
І розчистили струмок,
Що тече з діброви…
До прильоту ластівок
Все у нас готово.
Анатолій Качан
9.
Весняні дзвони
Квітню мій заквітчаний,
місяць-квітничок,
виший мені, квітеню,
цвітом рушничок.
Синіми барвінками,
травами і ріками
та зеленими гаями
з червоними солов’ями.
![](https://d-art.org.ua/wp-content/uploads/2024/05/image-4-683x1024.png)
***
– Я квітую, – каже квітень, –
Квітом луків і гаїв.
Листя зграйками на вітах
Жде-чекає солов’їв.
– Я квітую! – квітень каже, –
Весно-сестро, пам’ятай,
Що довік бажання наше –
Прикрашати рідний край.
Микола Сингаївський
10.
Весна
Ось іде весна ланами,
Перелогами, лісами.
Де не ступить — з-під землі
Лізуть паростки малі.
Як опустить вниз правицю —
Зеленіє скрізь травиця.
Як лівицю підведе —
Всюди листя молоде.
На берізку гляне зблизька —
У сережках вся берізка,
До верби підійде — ба! —
В білих котиках верба.
А як здійме руку вгору
До блакитного простору —
З кожним помахом руки
Линуть з вирію пташки.
Розквітають в луках квіти,
Зеленіють в лісі віти.
Все зелене, молоде…
За весною літо йде!
Наталя Забіла
![](https://d-art.org.ua/wp-content/uploads/2024/05/image-5.png)
11.
Давня весна
Була весна весела, щедра, мила,
Промінням грала, сипала квітки,
Вона летіла хутко, мов стокрила,
За нею вслід співучії пташки!
Все ожило, усе загомоніло –
Зелений шум, веселая луна!
Співало все, сміялось і бриніло,
А я лежала хвора й самотна.
Я думала: “Весна для всіх настала,
Дарунки всім несе вона, ясна,
Для мене тільки дару не придбала,
Мене забула радісна весна”.
Ні, не забула! У вікно до мене
Заглянули від яблуні гілки,
Замиготіло листячко зелене,
Посипались білесенькі квітки.
Прилинув вітер, і в тісній хатині
Він про весняну волю заспівав,
А з ним прилинули пісні пташині,
І любий гай свій відгук з ним прислав.
Моя душа ніколи не забуде
Того дарунку, що весна дала;
Весни такої не було й не буде,
Як та була, що за вікном цвіла.
Леся Українка
12.
Хор Лісових Дзвіночків
Ми Дзвіночки,
Лісові Дзвіночки,
Славимо день.
Ми співаємо,
Дзвоном зустрічаємо:
День!
День.
Любим сонце,
Небосхил і сонце,
Світлу тінь,
Сни розкішні,
Все гаї затишні:
Тінь!
Тінь.
Линьте, хмари,
Ой прилиньте, хмари, –
Ясний день.
Окропіте,
Нас ошелестіте:
День!
День.
Хай по полю,
Золотому полю,
Ляже тінь.
Хай схитнеться –
Жито усміхнеться:
Любим сонце,
Небосхил і сонце,
Світлу тінь,
Сни розкішні,
Все гаї затишні:
Тінь!
Тінь.
Линьте, хмари,
Ой прилиньте, хмари, –
Ясний день.
Окропіте,
Нас ошелестіте:
День!
День.
Хай по полю,
Золотому полю,
Ляже тінь.
Хай схитнеться –
Жито усміхнеться:
Тінь!
Павло Тичина
![](https://d-art.org.ua/wp-content/uploads/2024/05/image-6.png)
Вірші про квіти для дітей
13.
Квітами багата Україна-мати
Квітами багата Україна-мати:
Маки червоніють –
Вогники ясніють.
А волошки в житі –
Синьоокі квіти.
Світять чорнобривці –
Тільки подивіться!
Степом пахнуть кашки
Й зірочки-ромашки.
Он дзвенять дзвіночки
В літньому садочку.
Мальви біля хати
Будуть вас вітати.
Диво-цвіт – то сонях,
Сонце у долонях.
Бережуть державу
Соняшники й мальви.
Пісня солов’їна
Славить Україну.
14.
Співають ранішні тумани
Співають ранішні тумани,
Проміння дихає в вікні,
А під вікном цвітуть тюльпани,
Весняні квіти чарівні.
***
15.
Садила матуся для Вавди
Красиві і ніжні троянди.
Вмивались троянди росою,
Пишались троянди красою.
І чулися їх голоси:
– Ми в світі живем для краси.
16.
Ромашка
На ромашці білій про любов питають:
Любить, чи не любить? Пелюстки зривають.
Не скуби ромашку, їй цвісти весною,
Говори з красою вічно мовчазною.
В ромашковім полі жайвори співають,
І росу пахучу ночі сповивають.
Скроплена дощами, вимита водою,
Це світилка чиста в косах молодої.
Ніна Воронюк
17.
Перші квіти
Ще довкола сніг лежить,
Та природа вже не спить.
Пробиваються з землі
Перші квіточки малі.
Показав голівку ніжну
Молодесенький підсніжник.
Знову проліска блакитна
Посміхнулася привітно.
Мати-й-мачуха у жменьках
Несе промені жовтенькі.
Тішать очі первоцвіти,
Пахнуть веснонькою квіти.
Наталя Карпенко
18.
***
Як зелені списи,
З вогкої землі
Виткнулися в лісі
Проліски малі
Я візьму лопату,
В ліс я побіжу,
Пролісків багато
В горщик посаджу.
![](https://d-art.org.ua/wp-content/uploads/2024/05/image-7.png)
19.
***
Айстри ранком сумували,
Що дощі на них не впали.
Алла айстри попивала,
Щоб вони не сумували.
20.
***
Барвіє барвінок у нас біля хати,
Синіє над стежкою ніжний хрещатий.
І каже барвінок: “Є квіти у мене
І листячко те, що й зимою зелене’.
21.
***
Там, де колоси налиті.
Розцвіла волошка в житі.
На голівці у волошки
Поселилось неба трошки.
22.
***
Під віконцем гладіолус
У багряному цвіту.
Подає він ніжний голос:
“Я на радість всім росту”.
23.
***
Лілії білі, лілії милі.
Тихе озерце, сонячні хвилі.
Літечко-літо. Хлюпають хвилі
Милують, лащать лілії білі.
24.
***
Нарциси тендітні,
ласкаві нарциси
Сьогодні на святі
в руках у Лариси.
Вона їх ростила,
вона попивала
і нині учителю подарувала.
25.
***
Ой, краса в оранжереї –
Там розквітли орхідеї.
Люблять їх дорослі й діти
Ці красиві ніжні квіти.
Проліски білі зустріли весну.
Першими ліс пробудили від сну.
Петрик ходив на прогулянку в ліс,
Пролісків мамі букетик приніс.
![](https://d-art.org.ua/wp-content/uploads/2024/05/image-8-684x1024.png)
26.
***
У зеленому гайку
У зеленому гайку
Між травою на горбку
Там конвалії в цвіту
Славлять весну золоту.
27.
***
Фіолетову фіалку
Юний ранок відгорнув,
І фіалка на світанку
Пробудилася вад сну.
28.
***
Гарні квіти біля хати
Навесні садила мати.
Чорнобривці чорноброві
Квітнуть в тиші вечоровій.
Чорнобривці чарівні
Так і просяться в пісні.
29
***
На леваду я пішла б,
ціла купа там кульбаб —
ніби сонечка малі
посідали на землі.
Я нарвала б тих квіток
та сплела б собі вінок,
щоб і я була в вінку,
наче квітка на лужку
Вірші про квіти та війну
30.
Квіти війни
подих ночі і запах ран
і відлунює сонце дзвоном
усміхнеться ще скіфський тюльпан
у степу під Херсоном.
Галина Мирослава
31.
***
Їй п’ятнадцять і вона торгує квітами на вокзалі.
Кисень за шахтами солодкий від сонця та ягід.
Потяги завмирають на мить і рушають далі.
Військові їдуть на Схід, військові їдуть на Захід.
Ніхто не зупиняється в її місті.
Ніхто не хоче забрати її з собою.
Вона думає, стоячи зранку на своєму місці,
що навіть ця територія, виявляється, може бути бажаною і дорогою.
Що її, виявляється, не хочеться лишати надовго,
що за неї, виявляється, хочеться чіплятись зубами,
що для любові, виявляється, достатньо цього вокзалу старого
і літньої порожньої панорами.
Ніхто не пояснює їй, у чому причина.
Ніхто не приносить квіти на могилу її старшому брату.
Крізь сон чути, як у темряві формується батьківщина,
ніби хребет у підлітка з інтернату.
Формуються світло й темрява, складаючись разом.
Літнє сонце перетікає в зими.
Все, що діється нині з ними всіма, називається часом.
Головне розуміти, що все це діється саме з ними.
Формується її пам’ять, формується втіха.
В цьому місті народилися всі, кого вона знає.
Засинаючи, вона згадує кожного, хто звідси поїхав.
Коли згадувати немає кого, вона засинає.
Сергій Жадан
32.
***
А дзвони так тривожно б’ють у церкві,
Вже п’ятий день іде війна.
Від пострілів, гармат та кулеметів
Здригається наша земля.
Неначе моторошний сон,
Лунає SOS – повітряна тривога.
І плаче небо, плаче дітвора,
Яка ще вчора жваво так ганяла у футбола.
А зараз тиша, вулиці пусті,
Горять свічки й лампадки у домівках.
А матері – синів проводять у дорогу,
Дружини – своїх чоловіків.
Дитина з татком у обіймах,
Не йди, рідненький, повертайсь живим!
А завтра вже весна настане
І перший пролісок зійде.
Сади розквітнуть, зацвітуть дерева,
На Україну неньку Перемога вже прийде.
Засяє Сонце, трава зазеленіє,
І вийдемо всі зі своїх бункерів.
Все буде добре!
Слава Україні!
І слава Господу, щоб нас усіх зберіг!
А. Добровольська
33.
Причетність – це совісті сила
Не смій опускати руки,
Ти чуєш? Ні в холод, ні в зливу.
Почуй свого серця стукіт,
Відчуй у собі ту хвилину,
Коли в тобі сила збереться
В кулак, і ти знову до бою,
Лихе лиш тоді минеться,
Коли найсильніша є воля.
Не зітруться з пам’яті свічі,
Що вістрями дивляться в небо
Герої, сказавши, що треба
Заради життя і світла,
Щоб мирно сонце сміялось,
Земля по-новому щоб квітла,
Дитина у щасті купалась.
Щоб сни із жаху не снились
Усім, бо народжені жити…
А ми об’єднаймо всі сили,
Щоб встати з-під цього гніту.
ПРИЧЕТНІСТЬ – ЦЕ СОВІСТІ СИЛА
Війна терезами стала.
НАМ ТАК ПЕРЕМОГА ПОТРІБНА!
На інше не маємо права.
Людмила Яцура
Українська поезія про квіти – це не просто красиві рядки. Це щирі емоції, глибокі думки та справжнє багатство нашої культури. Зберігаючи та примножуючи цю спадщину, ми бережемо нашу історію, нашу мову та нашу душу.